"Рентгенівська лампа" чи "Лампа Пулюя" - український слід в історії радіології
Міжнародний день радіології відзначають з 2012 року. Ініціаторами його створення є Європейське Співтовариство радіології (ЕSR), радіологічне суспільство Північної Америки (RSNA) і Американський коледж радіології (ACR). Дата для свята вибрана як нагадування про день відкриття німецьким фізиком Рентгеном невідомих Х-променів, що й поклало, власне, початок новій медичній дисципліни – радіології.
Проте справжнім відкривачем Х-променів слід вважати зовсім не Рентгена, а знаменитого у свій час і чомусь забутого нині українського вченого. В 1881 році на міжнародній електротехнічній виставці в Парижі, яка того часу була Меккою вченого люду, стався фурор. Доктор Стразбурзького університету, галичанин Іван Пулюй продемонстрував загалу свій винахід – трубку, яка випромінювала Х-промені.
Цей винахід здобув Срібну медаль виставки, що, зважаючи на рівень представництва було феноменально. Променева трубка Пулюя отримала б і золоту нагороду, якби учений загал розібрався тоді які перспективи відкриває винахід Х-променів для науки. Але, на жаль, виставка була технічною, а не медичною.
«Лампа Пулюя» деякий час випускалася навіть серійно і окремими передовими лікарями використовувалася в практиці, задовго до всім відомого дослідження Вільгельма Рентгена. За допомогою свого пристрою Іван Пулюй вперше у світовій практиці зробив «рентгенівський» знімок зламаної руки 13-річного хлопчика; знімок руки своєї доньки зі шпилькою, що лежала під долонею, а також знімок скелета мертвонародженої дитини. «Рентгенограми» органів людини, зроблені Іваном Павловичем, була настільки чіткою, що дозволила виявити патологію в тілах пацієнтів.
Чому ж Вільгельм Рентген зараз відомий всьому світу, а український учений – лише спеціалістам? Свою роль зіграло багато чинників. Наприклад те, що Рентген працював в Німеччині, А Іван Павлович Пулюй – в Австро-Угощині, наукові школи якої, в тому числі і у фізиці та електротехніці лише розвивалися. Дослідженням українця перешкоджало недостатнє фінансування, яке сильно гальмували дослідження вченого. Напевне, були й якісь суб`єктивні чинники – не завжди талановитий вчений будь-що прагне до слави і уміє, як кажуть, «розкрутитися». До того ж Пулюй – прізвище не австрійське, і навіть не угорське…
Словом, не принижуючи ні в якому разі досягнень Вільгельма Рентгена, слід сказати, що у випадку «рентгенівського» випромінювання повторилася історія з Америкою, яка дістала назву зовсім не тієї людини, яка її відкрила.
